Історія міста

На території Городища постійно знаходять археологічні пам’ятки трипільської культури, скифів, вік яких сягає кілька тисяч років! Зручне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, багаті на живність ліси, річки та водойми наповнені рибою спонукали древні племена до осілого способу життя. З часом розвинулося не тільки мисливство і рибальство, а і рільництво та бджолярство, ткацтво й гончарство. Місцеві жителі налагодили торгівлю й обмін товарами навіть з античною Грецією та Римом, про що також свідчать археологічні знахідки.

трипілля

Плинув час, змінювалися племена і народи, удосконалювалися общинні та суспільні відносини. Перша писемна згадка про Городище відноситься до 16 століття, на початку якого воно було спалене татарами. Однак завдяки зусиллям жителів, їх невтомній праці, місто відновилося і вже 1649 року стало сотенним містечком Черкаського козацького полку. 1664 року в нашому місті Іван Сірко розгромив татарське військо. А струмок, що впадає у річку Вільшанку з того часу називається Татарка. В цей же час містечко знаходилося в центрі подій народно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

цукрозавод

Після 1667 року Городище відійшло до складу Польщі, а після приєднання в кінці 18 століття Правобережної України до Російської імперії, в 1793 році стало волосним центром Черкаського повіту. Городище належало князю Потоцькому, який подарував його своїй племінниці Браницькій, а та дочці – дружині графа Воронцова. Напередодні реформи 1861 року власницею величезного Мошно-Городищенського маєтку стала Катерина Балашова. Розквіт маєтку настав завдяки наполегливій праці управителя Михайла Філіпченка.

Симиренко

В той же час відбувалося зародження капіталістичних відносин у нашому краї – колишні кріпаки брати Яхненки і Симиренки 1848 року побудували на межі з селом Млієвом найпотужніший у імперії цукровий завод. Звели і машинобудівний завод, який виготовив перші на Дніпрі металеві пароплави.

Семен Гулак-Артемовський

З Городища родом автор першої української опери “Запорожець за Дунаєм” Семен Гулак-Артемовський.

Іван Ле

Тут мав дачу письменник Іван Ле.

Стафанівська церква

На початку 20 століття в Городищі працювали Маріїнський цукровий завод, керамічний завод, винокурня, дві олійниці, два заводи штучних мінеральних вод, млини, а також видобували граніт, пісок, лабридорій. В той час у містечку було 3 православні церкви, костел, синагога, однокласна народна школа, 3 церковнопарафіяльні та сільськогосподарська школи. Кількість жителів складала більше 15 тисяч осіб.

Михайлівська церква

Проте жовтневий переворот 1917 року, наступна російсько-більшовицька навала перервали розбудову й розвиток міста. Жертвами більшовицьких експериментів стали тисячі городищан, які загинули у вирі братовбивчої громадянської війни, від голодоморів та в сталінських таборах. Але всупереч усьому місто жило й відновлювалося. Здавалося, що вже ніщо не може перешкодити мирній творчій праці. В колгоспах зросли врожаї зернових та збільшилося поголів’я худоби, нарощували потужності промислові підприємства… Однак Друга світова війна знову на чотири роки перервала мирну працю. Тисячі городищан воювали на фронтах, багато не повернулося додому.

коледж

У 1891 році у Городищі відкрили сільськогосподарську школу, яка стала прообразом нинішнього державного аграрного коледжк.

україночки

Городищани проявили велику активність у боротьбі за проголошення у 1991 році державної незалежності та під час Помаранчевої революції 2004 року.

Городищенський район розташований в центральній лісостеповій частині України. Він межує в північно-західній частині з Корсунь-Шевченківським районом, на заході зі Звенигородським районом, на півдні з Шполянським районом, на південному сході з Смілянським районом і на північному сході з Черкаським районом.

небо
Городище знаходиться на відстані 62 км від обласного центру. Через територію району проходить автомобільна дорога державного значення. На території району розташовані 2 залізничні станції Одеської залізниці: Городище й Цвіткове. Територія району займає площу 883 квадратних кілометра.

ставок
В межах району протікає 17 річок. Із них Вільшанка є річкою середньою за протяжністю, а всі інші – це невеликі річки і струмки.

Заводський ставок

Також існує ще багато ставків та з десяток малих безіменних струмочків.pryroda
Районна рада Товариства мисливців-любителів має у своєму підпорядкуванні мисливські угіддя площею 67,7 тис га., з яких ліс займає 14,7 тис га. Тут налічується 11 оленів, 80 диких кабанів, 390 косуль, 3700 зайців, а ще є лиці, куниці, 4000 диких качок. Дичини цілком достатньо для повноцінного полювання.

Сергій

Щороку в останню суботу вересня у Городищі проходять святкові заходи та народні гуляння з нагоди Дня міста.

Городищенський район

В районі налічується 32 населених пункти. З корисних копалин промислове значення мають граніти, родовища яких є у Городищі, селах Хлистунівка та В’язівок. В районі проживає 48 тисяч населення, в тому числі в райцентрі 20,2 тисяч чоловік. Працездатне населення складає 42,7%. Рівень безробіття складає 8,6%. На території району працюють філіали банків “Райффайзенбанк-Аваль“, “Ощадбанку“, “Приватбанку“.

Категорії

Архіви